ИНСТИТУТ РАСТЕНИЕВОДСТВА ИМ. В.Я. ЮРЬЕВА
Национальной академии аграрных наук Украины

Отдел растениеводства и сортоизучения

История подразделения:

     Необхідність заснування відділу була викликана гострою необхідністю проведення наукових досліджень з питань землеробства та рослинництва, які було розпочато на дослідному полі Харківської обласної дослідної станції в 1913 році. Подальша діяльність підрозділу була пов’язана саме з рослинницькою галуззю аграрної науки, а саме розробкою, удосконаленням та впровадженням окремих агроприйомів та новітніх технологій вирощування с.–г. культур. Більш ніж 110-річний період наукової діяльності відділу можна умовно поділити на чотири етапи. Перший етап досліджень впродовж 1912–1933 років включав вивчення способів основного обробітку ґрунту, впливу норм, способів та строків внесення мінеральних та органічних добрив на врожайність польових культурта якість рослинницької продукції. Другий періоду (1936–1958 рр.) пов’язаний з вивченням загальних питань землеробства (сівозміни, застосування добрив, способи основного обробітку ґрунту тощо), удосконаленням агроприйомів вирощування найбільш поширених польових культур (строки й способи сівби, норми висіву насіння, фони удобрення, підживлення посівів, системи захисту рослин, способи збиранню врожаю та ін). Впродовж третього періоду дослідження включали розробку концептуально-методичних підходів до планування, закладки та обчислювання результатів багатофакторних агроекологічних дослідів; вивчення теоретичних основ оптимізації й інтенсифікації агрозаходів вирощування зернових, зернобобових, круп’яних та олійних культур. Упродовж четвертого періоду (1993-2020 рр.) основні дослідження направлені на агроекологічну оцінку та розробку агрономічних паспортів сортів та гібридів, удосконалення та впровадження у виробництво енергозберігаючих технологій вирощування нових сортів озимих і ярих зернових культур, гороху, сої, проса та соняшнику. Значна увага приділяється адаптивності та стабільності нових сортів і гібридів залежно від природно-кліматичних умов регіону, а також їх стійкості до шкідливих організмів.

Сотрудники подразделения:
  • Руководитель отдела
    Руководитель отдела

    Попов Сергей Иванович, доктор сельскохозяйственных наук, профессор

Направления работы:

   В окремі періоди перед колективом ставилися різні задачі та призначались конкретні об’єкти досліджень, однак мета залишалась одна – удосконалення агротехнічних прийомів та їх комплексне поєднання в технологіях вирощування с.-г. культур для нарощування виробництва рослинницької продукції.

   В останні роки через зростання витрат енергоресурсів, забруднення продукції рослинництва та довкілля, особливого значення набувають комплексні наукові дослідження з пошуку нових підходів із збереження родючості ґрунтів, менш витратних, більш екологічно безпечних агроприйомів вирощування с.-г. культур, які б передбачали оптимізацію вирішення питань надійного захисту рослин від шкідників, хвороб і бур’янів. Тому основною метою досліджень відділу залишається агроекологічне обґрунтування технології вирощування польових культур в зоні Лівобережного Лісостепу України та розробка на основі цього ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій. Вирішуються питання підвищення врожайності та якості зерна (насіння) зернових колосових, зернобобових та олійних культур, збереження родючості ґрунту, поліпшення умов живлення, росту й розвитку рослин та стабілізації їх продуктивності на основі застосування елементів біологізації, а також підвищення реалізації потенціалу врожайності нових сортів (гібридів) та покращення якості рослинницької продукції у східному Лісостепу України.

          

Основные научные разработки:

  За останні 20 років для умов зони обґрунтовано агроекологічні основи формування врожайності зернових озимих і ярих культур, гороху, кукурудзи, соняшнику та проса за вирощування з використанням адаптивних, ресурсозберігаючих технологій вирощування, які забезпечують одержання стабільно високого рівня врожайності та якості зерна. Установлено закономірності росту та розвитку рослин, формування структури агрофітоценозу, врожайності та якості зерна колосових культур в онтогенезі залежно від біологічних особливостей сорту, елементів технології вирощування та погодних чинників, стійкості до стресових чинникі.

Встановлено, що в умовах східного Лісостепу України лімітуючим фактором рівня врожаю сільськогосподарських культур є нестійке або недостатнє зволоження ґрунту та різке коливання температури в основні фази вегетації рослин. При цьому, найбільш ефективним агрозаходом для зниження впливу погодних аномалій на продуктивність рослин є підбір сортів і гібридів з відповідною агроекологічною пластичністю. Саме від агроекологічної пластичності до зональних умов вирощування залежить ефективність природної родючості ґрунтів, агрофону живлення, попередників, застосування мінеральних і органічних добрив та пестицидів.

Для пшениці м’якої озимої ідентифіковані сорти щодо стабільності, пластичності та господарської цінності за урожайністю та якістю зерна. Обґрунтовано та розроблено елементи біологізації адаптованих технологій вирощування пшениці озимої за рахунок використання біологічних регуляторів росту та сидеральних парів. Диференційовано агрофітоценози сортів пшениці озимої та ярої щодо стійкості до фітопатогенів, шкідників, недостатнього та нестійкого зволоження щодо родючості ґрунту, урожайності пшениці м’якої озимої та елементів біологізації її технології вирощування. Для досліджуваних культур розроблено оптимальні математичні моделі адаптування параметрів комплексу елементів технології вирощування (обробіток ґрунту, удобрення, норми висіву, строки сівби та ін.) сучасних сортів пшениці озимої, пшениці ярої м’якої та твердої, ячменю ярого, гороху, проса та гібридів кукурудзи й соняшнику залежно від попередників та погодних умов. Встановлено оптимальний ступінь енергонасиченості технологій за вирощування сортів нового покоління. Експериментально підтверджено можливість зміщення строків сівби пшениці озимої у бік пізніх, що має суттєве практичне значення в умовах виробництва. Встановлено, що в зв’язку із суттєвим потеплінням в умовах східної частини Лісостепу до вибору строків сівби пшениці озимої необхідно застосовувати комплексний підхід, враховуючи попередник, вологість грунту, систему удобрення та біологічні особливості сорту, від яких безпосередньо залежить ріст, розвиток та продуктивність рослин. Оптимальним строком сівби сучасних сортів слід вважати період від 10 до 30 вересня, а допустимим строком – 5 жовтня. При цьому оптимізація систем удобрення за умов достатнього зволоження дає можливість зміщувати строки сівби на більш пізні без істотного зменшення продуктивності сортів.

Результати досліджень свідчать про наявність специфічності реакції сортів пшениці озимої факторів на поєднання агроприйомів вирощування (попередники, способи основного обробітку ґрунту) за роками досліджень. Найбільша диференціація сортів за реакцією відбувалася в роки із сприятливою динамікою біокліматичних  факторів у період вегетації, а в роки з вираженим дефіцитом за гідротермічним режимом сорти не реалізували свого біологічного потенціалу. Установлено рівень і динаміку екологічної стабільності, пластичності та адаптивності сортів пшениці м’якої озимої залежно від умов року вирощування та різних систем живлення.

За результатами багаторічних досліджень розроблено три моделі технології вирощування пшениці озимої: адаптивну, ресурсозберігаючу та інтенсивну для виробників з урахуванням рівня їх матеріального і енергетичного забезпечення. Адаптивна технологія передбачає використання універсальних сортів, чизельного основного обробітку ґрунту в сівозміні, припосівне внесення мінеральних добрив (Р20), прикореневе (N30) та позакореневе (N30) підживлення, мікродобрив та біорегуляторів росту на фоні інтегрованого захисту посівів, що дозволяє отримати врожайність на рівні 4,0 т/га з четвертим класом якості зерна і рівнем рентабельності в межах 117 % після гороху на зерно та 133 % – після чорного пару. Ресурсозберігаюча включає використання пластичних сортів, застосування чизельного обробітку ґрунту в сівозміні з внесенням припосівного (Р20), прикореневого (N30) та позакореневого підживлення (N30), мікродобрив та біорегуляторів росту на фоні інтегрованого захисту посівів, що дозволяє отримати врожайність зерна третього класу після чорного пару та гороху на зерно – 5,0 т/га і 4,5 т/га з рівнем рентабельності відповідно 38 % і 165 %. Інтенсивна ресурсоощадна технологія передбачає вирощування сортів інтенсивного типу, застосування чизельного обробітку ґрунту в сівозміні з внесення основного (N30P30K30), припосівного (Р20), прикореневого (N30) удобрення та позакореневого підживлення (N30) у поєднанні з мікродобривами, біорегуляторами росту та інтегрованого захисту посівів; що забезпечує одержання врожайності зерна другого класу після попередників чорний пар і горох відповідно 6,0  та 5,5 т/га з рівнем рентабельності 48 % і 134 %.

За однакових умов вирощування встановлено перевагу за врожайністю озимих тритикале та жита над пшеницею (у середньому на 6–9 %), яка для тритикале обумовлена формуванням більшої маси зерна з колоса (у середньому на 20 %), а для жита – більшою густотою продуктивного стеблостою (на 12 %), ніж у пшениці. Крім того, вирощування тритикале було на 14–17 % більш прибутковим, ніж жита та пшениці, а найбільшою віддача від мінерального удобрення була у жита, меншою – у тритикале, а найменшою – у пшениці. Встановлено істотне підвищення надбавок зерна (у середньому на 51 %) озимих зернових культур за екстремально пізніх строків сівби в міру інтенсифікації системи мінерального удобрення (основне внесення N30P30K30 + припосівне N15P15K15 + прикореневе підживлення N30). При цьому найвищі надбавки одержано після соняшнику та сої (у середньому відповідно 64 % та 57 %), а найменші – після занятого пару (29 %). Встановлено збільшення надбавок врожайності пшениці озимої (до 15 %) пропорційно дозі припосівного удобрення, але економічно доцільним було застосування лише азотних добрив на фоні без основного удобрення, де найбільшу ефективність одержано після соняшнику з надбавками врожайності у середньому 19 % й прибутку 17 %, а після квасолі та кукурудзи припосівне удобрення було економічно необґрунтованим.

Виявлено реакцію озимих зернових культур за екстремально пізніх строків сівби після попередників, які забезпечували стабільно високий вміст білка в зерні – це занятий пар (11,1–13,0 %) та кукурудза (10,8–12,7 %), а менш сприятливими були соя та соняшник. Практично доведено можливість використання соняшнику, який на рівні сої, був задовільним попередником для озимих зернових культур. При цьому обмежуючим фактором врожайності сортів була наявність падалиці соняшнику, але у сприятливі роки соняшник забезпечував достатньо високий рівень урожайності озимих зернових (у середньому 3,65–4,08 т/га).

Розроблено та удосконалено елементи технологій вирощування озимих зернових культур в сприятливих та несприятливих умовах середовища; дано порівняльну оцінку пшениці, житу та тритикале за показниками продуктивності, встановлено закономірності їх росту й розвитку; проведено економічне та господарське обґрунтування різних моделей технології вирощування для господарств з різним рівнем ресурсного забезпечення:

У роки з вимушено пізніми строками сівби із озимих зернових культур перевагу слід надавати тритикале та житу; серед попередників доцільно використовувати соняшник за умов своєчасного знищення його падалиці; передпосівну обробку насіння проводити баковою сумішшю фунгіцидного протруйника та регулятора росту, дотримуючись нижніх рекомендованих норм для протруйника та верхніх – для регулятора росту; норму висіву насіння збільшувати до 5,0–6,0 млн./га; застосовувати основне внесення комплексних добрив (N30P30K30) та осіннє прикореневе підживлення азотними добривами, надаючи перевагу амонійно-нітратним формам за невисоких доз внесення (N15) та амідним – за підвищених (N30); проводити позакореневі обприскування регуляторами росту й розвитку рослин амінокислотного походження та добривами з мікроелементами.

В умовах зміни клімату встановлена висока ефективність раціонального внесення мінеральних добрив у сучасних технологіях вирощування пшениці озимої. Вивчення продуктивності та якості зерна сортів різного екотипу залежно від попередника, системи удобрення та способів і доз азотного прикореневого (аміачна селітра, карбамід) та листкового (карбамід) підживлення свідчить про можливість управління процесом розвитку посівів за рахунок помірного живлення рослин азотом з осені та оптимального в період кущіння та формування елементів продуктивності й показників якості зерна. Окупність добрив зерном досліджуваних сортів значною мірою залежала від основного удобрення та дози азотного підживлення. Так, після чорного пару у варіантах без основного удобрення прикореневе внесення азоту в дозах N20, N40, N60 окупність зерном у середньому по сортах становила відповідно 41,2 кг, 27,1 кг та 19,9 кг, а на фоні основного внесення N30P30K30 вона була в межах 15,6 – 15,9 кг. Найвища якість якість зерна досліджуваних сортів одержана у варіантах, які включали основне внесення N30P30K30, прикореневе весняне підживлення у фазу кущіння ( N40-60) та позакореневе (листкове) обприскування у фазі колосіння (N7).

За результатами досліджень розроблена модель ресурсоощадної технології вирощування пшениці озимої м’якої, яка передбачає використання універсальних або інтенсивних сортів, внесення основного удобрення у дозі N30P30K30, інтегровану систему захисту посівів від шкідників, хвороб та бур’янів, прикореневе азотне підживлення у фазу кущіння (ІV е.о.) аміачною селітрою або карбамідом (N40) та листове обприскування у фазу колосіння карбамідом (N7), що забезпечує урожайність на рівні 7,74–8,14 т/га після чорного пару та 6,41–7,49 т/га – після гороху з показниками якості зерна відповідно 2 та 3 класу та рентабельністю виробництва зерна на рівні 244–286 %.

Більшість досліджень за науковими програмами відділу проводяться в стаціонарній 9–пільній паро–зерно–просапній сівозміні, яка була заснована в 1972 році. Встановлено, що дотримання чергування культур сівозміні сприяло нарощуванню зерновиробництва та збереженню родючості ґрунту за рахунок його природного відновлювання. Встановлено, що внесення органічних і мінеральних добрив забезпечило стабілізуючий вплив на формування продуктивності всіх культур. Особливо це відмічалось за специфічних погодних умов, які характеризувались збільшенням посушливих періодів та підвищеним температурним режимом. Найвищий рівень  середньої врожайності сортів (гібридів) забезпечила інтенсивна органо–мінеральна система удобрення. За систематичного внесення органічних та мінеральних добрив вміст доступного рослинам азоту зменшувався, а фосфору та калію збільшувався. При цьому застосування безполицевого обробітку сприяло підвищенню вмісту як елементів живлення, так і запасів гумусу в ґрунті порівняно з оранкою. Визначення взаємозв’язку комплексу чинників, які впливають на родючість ґрунту та урожайність культур сівозміни дають можливість оперативно управляти продукційними процесами їх вирощування.

За результатами досліджень 2016-2020 рр. розроблено моделі оптимальних параметрів взаємодії агротехнологічних факторів в агрофітоценозах культур польової сівозміни, оптимізовано комплексні елементи в системі цілісних технологій їх вирощування в умовах східної частини Лісостепу України, що забезпечує реалізацію потенціалу сортів, стабільність їх продуктивності, покращання якості продукції за рахунок зменшення пестицидного навантаження на 11–12 %; зростання окупності добрив на 7–12 %, підвищення рентабельності на 10–15 %.

Пропозиції щодо наукового супроводу /співробітництва

Здійснення наукового супроводу сучасних технологій вирощування зернових, зернобобових, круп’яних та олійних культур в господарствах різної форми власності Лівобережного Лісостепу України.

           

 

Основные научные публикации:

   Матеріали наукових досліджень увійшли в наступні розробки: Результати досліджень за цей період увійшли до монографій: «Сортова агротехніка зернових культур» (1983, 1989 рр.), «Зернові культури» (1985 р.), «Ячмінь» (1986 р.) та «Озимі зернові культури» (1993 р.),«Науково обґрунтування систем землеробства Харківської області» (1963 р.), «Рабочая тетрадь агронома по интенсивным технологиям возделывания озимых и яровых культур» (1986 р.), «Система ведення сільського господарства Харківської області» (2000 р.); «Науково обґрунтована система супроводу виконання «Комплексної програми розвитку сільського господарства Харківської області» (2000 р.); «Концепція системи землеробства Харківської області на 2001–2005 рр.» (2000 р.); «Концепція розвитку орендного підприємства «Шахта ім. А. Ф. Засядько» (2000 р.); «Програма з охорони родючості земель та підвищення продуктивності землеробства Харківського району Харківської області на 2001–2010 роки» (2001 р.); «Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України (2004 р.); «Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Степу України» (2004 р.); «Технологічні карти та витрати на вирощування сільськогосподарських культур (2005 р.); «Технологічні карти і витрати на вирощування зернових культур в умовах східного регіону України» (2005 р.); «Перспективи застосування сидеральних парів в Лісостепу України» (2007 р.); «Агротехнологія польових культур» (2009 р.); довідник «Супутник агронома» (2010 р.), «Технологія вирощування гороху» (2011 р.), «Технологія вирощування ячменю ярого в умовах східної частини Лісостепу України» (2011 р.), «Агротехнологія вирощування кукурудзи в умовах східної частини України» (2012 р.); «Основи управління продуктивним процесом польових культур» (2016 р.), «Соя в севообороте» (2017 р.), «Методичні рекомендації по особливостях формування і реалізації продуктивного потенціалу сортів сої при використанні елементів біологізації» (2020 р.), «Методичні рекомендації по особливостях формування і реалізації продуктивного потенціалу гібридів соняшнику при використанні елементів біологізації» (2020 р.) та ін. Результати тривалого періоду досліджень із застосовуванням методик закладки польових дослідів у стаціонарній сівозміні ввійшли до навчального посібника у 2 книгах «Дослідна справа в агрономії» (2016 р.).

Результати наукових досліджень відносно системи захисту посівів польових культур від шкідників, хвороб і бур’янів увійшли в наукові розробки: «Оптимізація інтегрованого захисту польових культур» (2006 р.), «Наукові основи фітосанітарної безпеки польових культур» (2010 р.), «Комплексна система захисту посівів сої від бур’янів» (2011 р.), «Гербологічний моніторинг полів сільськогосподарських підприємств» (2012 р.), «Диференційована система контролювання бур’янів у посівах кукурудзи» (2013 р.), «Небезпечні карантинні бур’яни в умовах східної частини Лісостепу України» (2014 р.), «Прогнозування втрат урожаїв сільськогосподарських культур від бур’янів» (2015 р.), «Рекомендації з оптимізованої системи контролювання бур’янів у посівах польових культур» (2015 р.), «Система захисту зернових колосових культур від хвороб та шкідників в умовах східної частини Лісостепу України» (2016 р.), «Оптимізовані елементи захисту посівів від бур’янів у технологіях вирощування польових культур» (2017 р.), «Система захисту зернових і зернобобових культур від шкідливих організмів» (2018 р.), «Система захисту посівів гороху, нуту та сої від бур’янів» (2019 р.), «Основи фітосанітарної безпеки в агроценозах польових культур» (2020 р.), «Способи захисту польових культур від шкідливих організмів» (2020 р.) та ін.

Державні патенти на корисну модель:

  • Пат. на корисну модель u200801874 Україна, МПК (2006) А01С 1/00 Спосіб десикації насінницьких посівів сої / В.В.Кириченко, П. В. Чернишенко, Р. Д. Магомедов, В. О. Шелякін ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – № 33482 ; заявл. 13.02.2008 ; опубл. 25.06.2008, Бюл. № 12.
  • Пат. на корисну модель u201100189 Україна, МПК (2011.01) А01С 1/00 А01С 21/00 А01N 25/00 Спосіб підвищення врожайності жита озимого після попередника люцерни / С.В.Авраменко, М. Г. Цехмейструк, В. В. Кириченко, В. П. Петренкова ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – № 61250 ; заявл. 04.01.2011 ; опубл. 11.07.2011, Бюл. № 13.
  • Пат. на корисну модель u201300132 Україна, МПК (2013.01) А01С 21/00 А01С 7/00 А01В 79/00 Спосіб вирощування пшениці ярої в умовах Східного Лісостепу України / В. М. Костромітін, І. М. Музафаров, Н. М. Музафаров, К.М.Манько, Н. Г. Жижка, В. І. Колісник ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – № 81286 ; заявл. 03.01.2013 ; опубл. 25.06.2013, Бюл. № 12.
  • Пат. на корисну модель u201300132 Україна, МПК (2013.01) А01С 21/00 А01С 7/00 А01В 79/00 Спосіб вирощування гороху безлисточкового морфотипу / В. М. Костромітін, Ю. Є. Огурцов, Н. М. Музафаров, К.М.Манько, О. М. Глубокий, В. І. Колісник, М. Г. Цехмейструк ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – № 81287 ; заявл. 03.01.2013 ; опубл. 25.06.2013, Бюл. № 12.
  • Пат. на корисну модель u201008109 Україна, МПК (2011.01) А01С 21/00 Спосіб підвищення врожайності пшениці м’якої озимої в умовах Східного Лісостепу України / В. М. Костромітін, М. Г. Цехмейструк, І. Б. Стрельцова, О. М. Глубокий, В. Г. Матвієць ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – №57592 ; заявл. 29.06.2010 ; опубл. 10.03.2011, Бюл. № 5.
  • Пат. на корисну модель u201009879 Україна, МПК (2011.01) А01С 21/00 А01N 25/00 А01Н 5/10 (2011.01) Спосіб підвищення врожайності сучасних сортів жита озимого при вирощуванні після нетрадиційних попередників / К.М.Манько, Н. М. Музафаров, В. М. Костромітін ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – № 57722 ; заявл. 09.08.2010 ; опубл. 10.03.2011, Бюл. № 5.
  • Пат. на корисну модель u201102575 Україна, МПК (2011.01) А01С 1/00 А01М 1/00 Спосіб боротьби з імаго клопа шкідливої черепашки на посівах ярих зернових колосових культур / Ю.Г.Красиловець, Н. В. Кузьменко, А. Є. Литвинов ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – № 62754 ; заявл. 04.03.2011 ; опубл. 12.09.2011, Бюл. № 17.
  • Пат. на корисну модель u201109400 Україна, МПК (2012.01) А01N 25/00 Спосіб захисту посівів сої від бур’янів у досходовий період / Р.А.Гутянський, В. С. Зуза, В. Г. Матвієць ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – № 67885 ; заявл. 27.07.2011 ; опубл. 12.03.2012, Бюл. № 5.
  • Пат. на корисну модель u201109401 Україна, МПК (2012.01) А01N 25/00 А01G 1/00 Спосіб захисту посівів сої від бур’янів у післясходовий період / Р.А.Гутянський, В. С. Зуза, В. Г. Матвієць ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – № 67886 ; заявл. 27.07.2011 ; опубл. 12.03.2012, Бюл. № 5.
  • Пат. на корисну модель u201109702 Україна, МПК (2012.01) А01N 25/00 Спосіб захисту посівів сої від злакових і дводольних бур’янів / Р.А.Гутянський, В. С. Зуза, В. Г. Матвієць ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – № 67929 ; заявл. 03.08.2011 ; опубл. 12.03.2012, Бюл. № 5.
  • Пат. на корисну модель u201109795 Україна, МПК (2012.01) А01С 21/00 Спосіб підвищення врожайності сучасних гібридів кукурудзи / Н. М. Музафаров, К.М.Манько, Л. М. Чернобай, І. П. Барсуков ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – № 68349 ; заявл. 08.08.2011 ; опубл. 26.03.2012, Бюл. № 6.
  • Пат. на корисну модель u201210176 Україна, МПК (2013.01) А01С 1/00 А01С 21/00 А01N 25/00 Спосіб підвищення врожайності тритикале озимого після люцерни / С. І. Попов, С.В.Авраменко ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – № 77430 ; заявл. 27.08.2012 ; опубл. 11.02.2013, Бюл. № 3.
  • Пат. на корисну модель u201210177 Україна, МПК (2013.01) А01С 1/00 А01С 21/00 А01N 25/00 Спосіб підвищення врожайності жита озимого / С. І. Попов, С.В.Авраменко ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – № 77431 ; заявл. 27.08.2012 ; опубл. 11.02.2013, Бюл. № 3.
  • Пат. на корисну модель u201210175 Україна, МПК (2013.01) А01С 1/00 А01С 21/00 А01N 25/00 Спосіб підвищення врожайності пшениці озимої після багаторічних трав / С. І. Попов, С.В.Авраменко ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – № 79380 ; заявл. 27.08.2012 ; опубл. 25.04.2013, Бюл. № 8.
  • Пат. на корисну модель № 42191 Спосіб підвищення врожайності зернових культур різних строків сівби по кукурудзі на силос / С. І. Попов, С.В.Авраменко ; Ін-т рослинництва ім. В. Я. Юр’єва УААН ; заявл. 02.02.09 ; опубл. 25.06.09. – Бюл. № 12.
  • Пат. на корисну модель № 49187 Спосіб підвищення урожайності озимих зернових культур по непарових попередниках / С. І. Попов, С.В.Авраменко ; Ін-т рослинництва ім. В. Я. Юр’єва УААН ; заявл. 25.09.09 ; опубл. 26.04.10. – Бюл. № 8.
  • Пат. на корисну модель u201210364 Україна, МПК (2013.01) А01С 21/00 Спосіб підвищення врожайності інтенсивних сортів ячменю ярого / К.М.Манько, Н. М. Музафаров ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – № 79388 ; заявл. 03.09.2012 ; опубл. 25.04.2013, Бюл. № 8.
  • Пат. на корисну модель u201210174 Україна, МПК (2013.01) А01С 14/00 Спосіб підвищення врожайності проса / А.В.Бєлєніхіна, В. М. Костромітін ; заявник і патентовласник Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України. – № 79880 ; заявл. 27.08.2012 ; опубл. 13.05.2013, Бюл. № 9.
  • Пат. на корисну модель №56632. Спосіб боротьби з бур’янами в посівах кукурудзи в післясходовий період / В. С. Зуза, Р. А. Гутянський, В. Г. Матвієць; заявник і володар Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААНУ (UA) – №u201006995; заявл. 07.06.2010; опубл. 25.01.2011, бюл. № 2.
  • Пат. на корисну модель. Спосіб захисту посівів сої від бур’янів у ранній післясходовий період / Р. А. Гутянський, В. С. Зуза; № 87236 Україна; заявник і володар ІР ім. В. Я. Юр’єва НААНУ (UA) –№ u 2013 11075; заявл. 17.09.2013; опубл. 27.01.2014; Бюл. № 2.

           

Контакты подразделения:

Контакты отдела:

Телефон  +38-050-858-95-97;

e-mail  _sergivpopov@gmail.com